Енергетичний менеджмент є складовою частиною управління інфраструктурою організації   (фасіліті-менеджменту). 

Відповідно до стандарту ДСТУ ISO 50001:2014 "Енергозбереження. Системи енергетичного менеджменту. Вимоги та настанова щодо використання" енергетичний менеджмент — не одноразова дія, а постійний циклічний процес управління енергією (див. рис. 1). В основі системи енергоменеджменту знаходиться управління процесами, а також принцип послідовного покращення, так званий управлінський цикл Демінга. У даному циклі застосовується такий підхід: Плануй-Дій-Перевіряй-Вдосконалюй. 

Рис. 1 Модель системи енергетичного менеджменту, передбачена стандартом ДСТУ ISO 50001:2014.   

Зазвичай, першим кроком у розбудові системи енергетичного менеджменту є розробка енергетичної політики, яка є відображенням політичної волі та готовності до змін осіб, що приймають управлінські  рішення. Енергетична політика формує основу для виділення необхідних ресурсів у формі персоналу, обладнання (лічильники, програмне забезпечення, техніка), інформації та навчання.  

Після створення основи (політики та цілей) енергетичний менеджмент спрямовується на виконання шести головних завдань, які направлені на забезпечення ефективної організації процесу контролю за раціональним споживанням енергоресурсів: 

1. організація –  створення підрозділу з енергетичного менеджменту, визначення функцій, організація та контроль діяльності залучених підрозділів організації. 
2. моніторинг –  облік, збір даних про структуру, споживання та витрати по будівлях, обладнанню чи устаткуванню, створення бази даних, розрахунок показників ефективності. 
3. аудит –  детальний аналіз стану будівель, інженерних систем, обладнання та устаткування, визначення потенціалу економії, розробка енергетичного плану дій. 
4. впровадження заходів –  організаційні питання, інформування, технічне обслуговування та ремонт, заходи з енергозбереження та реновації/модернізації будівель, інженерних систем, обладнання та устаткування. 
5. контроль –  перевірка енергоефективності, довгострокові прогнози енергетичного споживання та порівняння з даними обліку, економічної ефективності впроваджених заходів. 
6. звітність –  представлення фактів і цифр стосовно енергоспоживання, витрат і заходів керівництву організації та іншим зацікавленим особам.

Запровадження енергетичного менеджменту надає низку переваг: 

1. Підвищення ефективності використання енергетичних ресурсів. 
2. Заощадження коштів. 
3. Реалізація заходів з модернізації будівель, покращення їх технічного стану. 
4. Підвищення якості комунальних послуг. 
5. Підтримка місцевої економіки та можливість залучення додаткових інвестицій. 
6. Підвищення обізнаності населення щодо енергоефективності та формування нової моделі поведінки споживачів. 
7. Зменшення негативного впливу на довкілля. 

 Рекомендований план дій при запровадженні енергетичного менеджменту: 

1. Проведення інвентаризації будівель та енергетичного господарства з метою визначення розрахункової бази для подальшого аналізу стану споживання енергоресурсів. 
2. Здійснення комплексного аналізу показників енергоспоживання будівлями, оцінка споживання обладнанням та устаткуванням. 
3. Проведення оцінки потенціалу енергозбереження з розподілом по видах енергоресурсів і групам споживачів. 
4. Вивчення стану будівель і внутрішньо-будинкових інженерних систем будівель, встановленого обладнання та устаткування. 
5. Розробка рекомендацій щодо впровадження енергоефективних заходів в будівлях 
6. Розпочати систематичний̆ енергетичний̆ моніторинг споживання енергоносіїв.