Енергетична ефектиіність будівлі 

Це властивість будівлі, конструктивних елементів, з яких вона складається, та інженерного обладнання забезпечувати протягом очікуваного життєвого циклу будівлі побутові потреби людини та оптимальні мікрокліматичні умови для її  перебування та/або проживання у приміщеннях при нормативно допустимому (оптимальному) рівні витрат енергетичних ресурсів на опалення, освітлення, вентиляцію, кондиціонування повітря, гаряче водопостачання з урахуванням місцевих кліматичних  умов (ДБН В.2.6-31 «Теплова ізоляція будівель»). Енергетична ефективність будівлі, це також і властивість, що  характеризується кількістю енергії, необхідною для створення належних умов проживання та/або життєдіяльності людей у такій будівлі (Закон України «Про енергетичну ефективність будівель»).

Відомо, що значна кількість енергії споживається саме будівлями і більша її частина витрачається на опалення та кондиціювання, тому пріоритетним є розвиток проєктування нових енергоефективних будинків, які характеризуються раціональним використанням енергії, а також термомодернізація вже побудованих будівель з метою їх приведення у відповідність до сучасних вимог з енергоефективності. 

У світовій практиці сформувалась низка визначень будинків залежно від  кількості енергії, що використовується в них:

• «старі будинки» (будівлі побудовані до 1970-х років), які потребують для свого опалення орієнтовно 300 кВт∙год/(м²∙рік).
• «нові будинки» (ті, що були збудовані до 2000 року), яуі потребують для свого опалення орієнтовно 150 кВт∙год/(м²∙рік).
• «будинок з низьким споживанням енергії» (впроваджено з 2002 р.), які потребують для свого опалення від 50 до 60 кВт∙год/(м²∙рік).
• «пасивний будинок» — це будівля, для якої тепловий комфорт можна досягти виключно шляхом нагрівання або охолодження свіжої повітряної маси, яка необхідна для досягнення достатніх умов якості повітря в приміщенні  без необхідності додаткової рециркуляції повітря. Є цілісною концепцією зі створення  енергоефективних, комфортних, доступних та екологічних будівель з дотриманням чітко визначених кількісних показників. Річне енергоспоживання для таких будівель встановлено на рівні не більше 15 кВт∙год/(м²∙рік).
• «мультикомфортний будинок», запропонований корпорацією  Saint-Gobain, крім базових енергетичних стандартів «Пасивного будинку», передбачає досягнення  високого рівня комфорту завдяки  гарній акустиці, оптимальному освітленню, якості повітря, пожежній безпеці та екологічності.
• «будинок нульової енергії» (zero net energy (ZNE) building, net-zero energy building (NZEB), net zero building(NZB)) — це будинок з нульовим енергетичним  балансом протягом року, який може досягатись шляхом сезонного накопичення та перерозподілу енергії різними архітектурно-конструктивними та інженерними методами. Нульовий річний баланс протягом  року визначається через розрахунок отриманої та витраченої кількості енергії, чи викидів СО2, або вартості  отриманої та використаної енергії.
• «будинок плюсової енергії», в якому отримується енергії  більше ніж будівля потребує протягом року. Для цього може застосовуватись комплекс інженерного обладнання, зокрема, геліоколектори, теплові насоси, вітрогенератори.

Для основної частини вже побудованих будівель в Україні основним напрямком підвищення енергетичної ефективності є проведення їх термомодернізації.

Термомодернізація будівель

Термомодернізація будівель – комплекс робіт, спрямованих на підвищення теплотехнічних показників огороджувальних конструкцій будівель, покращення показників споживання енергетичних ресурсів інженерними системами та забезпечення енергетичної ефективності будівель на рівні не нижчому, ніж встановлено мінімальними вимогами щодо енергетичної ефективності будівель.

Підґрунтям для проведення термомодернізації будівель є їх поступовий фізичний та моральний знос.

Одними із основних завдань термомодернізації будівель є не тільки досягнення зменшення споживання енергоресурсів, і як наслідок скорочення видатків на їх оплату, але й створення комфортних умов, забезпечення дотримання санітарно-гігієнічних норм, покращення теплозахисних характеристик будівель та продовження терміну їх експлуатації. 

Очікувані результати від термомодернізації

Економічні та енергетичні результати	Соціальні результати	Технічні результати	Екологічні результати
зменшення споживання енергетичних ресурсів зменшення оплати за енергоносії	створення комфортних умов перебування у будівлі забезпечення дотримання санітарно – гігієнічних вимог у будівлі	покращення теплозахисних характеристик будівлі подовження терміну експлуатації будівлі	зменшення викидів парникових газів

З урахуванням поступового фізичного та морального зносу проведення термомодернізації будівель дозволяє досягнути низку важливих цілей щодо продовження життєвого циклу будівель, а саме:

• забезпечити сприятливі та безпечні умови для перебування людини у будівлі;
• забезпечити раціональні витрати енергії під час експлуатації будівель з урахуванням кліматичних умов;
• будівлі повинні бути енергоефективними з мінімальним використанням енергії протягом життєвого циклу.

Основні шляхи підвищення енергетичної ефективності будівель

В цілому, основні шляхи  підвищення ефективності та ощадливого споживання енергетичних ресурсів в рамках процесу термомодернізації будівель можуть розглядатися за такими напрямками:

• зменшення енергопотреби та енергоспоживання будівель шляхом їх комплексної або поступової термомодернізації (утеплення, огороджувальних конструкцій, модернізація інженерних систем);
• вжиття організаційно-технічних заходів, удосконалення обліку та контролю за витратами енергоресурсів;
• впровадження нового енергоефективного обладнання та технологій;
• заміщення і вибір найефективніших енергоносіїв, в тому числі із використанням альтернативних джерел енергії;
• заходи щодо скорочення непродуктивних втрат енергоресурсів (наприклад, відновлення аварійних трубопроводів системи опалення або холодної води).

Етапи реалізації проектів з термомодернізації будівель

Зазвичай, під час впровадження всі проєкти з термомодернізації будівель реалізуються у декілька етапів, а саме:

• прийняття рішення щодо проведення реновації будівлі шляхом впровадження енергоефективних та енергозберігаючих заходів;
• енергоаудит (та/або сертифікація енергетичної ефективності), підготовка техніко – економічного обґрунтовування, проведення інших техніко – економічних розрахунків тощо із визначенням  переліку заходів, їх очікуваної вартості та економії енергоресурсів;
• процес проектування:
  - отримання технічних умов, у разі необхідності;
  - обстеження технічного стану будівлі;
  - розробка проектно – кошторисної документації;
  - експертиза проектно – кошторисної документації;
• Монтажно-будівельні роботи:
  - забезпечення авторського нагляду;
  - забезпечення технічного нагляду;
  - проведення монтажно-будівельних та пусконалагоджувальних робіт;
  - ввід об’єкта, обладнання та устаткування в експлуатацію;
• Подальша експлуатація. Навчання/ залучення персоналу. Моніторинг та верифікація отриманих результатів.

Детальніше про енергетичну сертифікацію будівель.

Заходи в рамках процесу термомодернізації будівель 

Заходи які направлені на економію та ощадливе використання енергетичних ресурсів, що можуть бути реалізовані під час термомодернізації будівель можна умовно розділити на наступні:

• високовитратні (наприклад: утеплення стін, даху, заміна вікон в будівлі і т. д.). Такі заходи зазвичай потребують значних інвестицій та можуть мати великі терміни окупності.
• маловитратні (покращення режимів експлуатації та автоматизації котлів, налаштування інженерних систем, обладнання та устаткування). Для таких заходів характерні незначні капіталовкладення та швидка окупність.
• заходи направлені на формування свідомої поведінки користувачів щодо споживання енергоресурсів. Значною мірою саме від кінцевого споживача залежить ефективне та раціональне використання енергетичних ресурсів.
• інші заходи організаційного характеру (впровадження системи енергетичного менеджменту із запровадженням моніторингу споживання енергії т. д.). 

Для успішної реалізації проєктів з термомодернізації будівель перед їх виконанням рекомендовано забезпечити запровадження низки організаційних заходів: 

Насамперед, це запровадження системи енергетичного менеджменту. Енергетичний менеджмент – це організаційний процес моніторингу, контролю та оптимізації постачання та використання енергії. Його метою є скорочення витрат на енергію, забезпечення достатнього постачання енергії і надання високоякісних енергетичних послуг таких, як опалення, гаряче водопостачання, освітлення або охолодження у зручний, безпечний та економічно вигідний спосіб з низькими викидами CO2. 

Рекомендований план дій при запровадженні системи енергетичного менеджменту:

• проведення інвентаризації будівель та енергетичного господарства з метою визначення розрахункової бази для подальшого аналізу стану споживання енергоресурсів;
• здійснення комплексного аналізу показників енергоспоживання будівлями, оцінка споживання обладнанням та устаткуванням;
• проведення оцінки потенціалу енергозбереження з розподілом по видах енергоресурсів і групам споживачів;
• проведення енергетичного аудиту та/або енергетичної сертифікації – вивчення стану будівель і їх внутрішньобудинкових інженерних систем, встановленого обладнання та устаткування.
• розробка рекомендацій щодо впровадження енергоефективних заходів в будівлях.
• систематичний̆ енергетичний̆ моніторинг споживання енергоносіїв.

В рамках термомодернізації будівель може бути впроваджена низка типових заходів: 

•  Утеплення огороджувальних конструкцій (утеплення стін, перекриття покрівлі/горища, цоколю, перекриття підвалу)

Найбільші втрати тепла в будівлях відбуваються через огороджувальних конструкції. Якщо якісно провести  утеплення всіх оргороджуючих конструкцій, можна зекономити від 50% споживання теплової енергії в залежності від початкового стану будівлі. Утеплення огороджувальних конструкцій необхідно проводити тільки з урахуванням будівельних норм. З вимогами до теплозахисних характеристик зовнішніх огороджень будівель можна ознайомитися у ДБН В.2.6-3:2016 «Теплова ізоляція будівель». При проведені термомодернізації будівель слід врахувати, що в Україні існує дві температурні зони, для кожної з яких у ДБН В.2.6-3:2016  затверджені свої мінімальні вимоги до енергоефективності. 

Рис. 1.  Карта-схема температурних  зон України.

Серед заходів щодо утеплення огороджувальних конструкцій можна розглядати наступні:

Утеплення покрівлі – утеплення горищного (скатна покрівля) або суміщеного (пласка покрівля) перекриття шляхом улаштування додаткового теплоізоляційного прошарку та гідроізоляційного шару.
Мінімально допустиме значення опору теплопередачі для суміщеного перекриття (пласка покрівля) становить згідно з ДБН В.2.6-3:2016 «Теплова ізоляція будівель»  для І температурної зони – 6,0 м2·оК/Вт, для ІІ температурної зони – 5,5 м2·оК/Вт. Для горищних перекриттів неопалювальних горищ - для І температурної зони – 4,95 м2·оК/Вт, для ІІ температурної зони – 4,5 м2·оК/Вт відповідно.

Утеплення зовнішніх стін –  улаштування додаткового теплоізоляційного шару зовнішніх стін. Найбільш розповсюдженими технологіями утеплення  на сьогодні є: утеплення методом скріпленої теплоізоляції та методом вентильованого фасаду. Для утеплення зовнішніх стін в основному використовують мінеральну вату,  пінополістирол, пінозол, піноскло. При виборі матеріалу для утеплення необхідно врахувати норми чинного законодавства, щодо забезпечення пожежної безпеки будівлі, що термомодернізується. Мінімально допустиме значення опору теплопередачі для зовнішніх стін становить згідно з ДБН В.2.6-3:2016 «Теплова ізоляція будівель»  для І температурної зони – 3,3 м2·оК/Вт, для ІІ температурної зони – 2,8 м2·оК/Вт.

Утеплення перекриття підвалу – у разі, якщо в будівлі наявний підвал або технічне підпілля, можна виконати утеплення підвального перекриття, тобто знизу плити перекриття підвалу або техпідпілля.
Мінімально допустиме значення опору теплопередачі для перекриття над неопалювальними підвалами становить згідно з ДБН В.2.6-3:2016 «Теплова ізоляція будівель»  для І температурної зони – 3,75 м2·оК/Вт, для ІІ температурної зони – 3,3 м2·оК/Вт.

Утеплення надземної та/або підземної частини цоколю –  додаткове утеплення  будівлі зовнішньої цокольної частини підвальної стіни, що контактує із землею та/або із заглибленням утеплювача нижче рівня землі в частині фундаментів. Згідно діючих нормативів зовнішні стінові конструкції, що контактують з ґрунтом, у будинках без підвалу необхідно утеплювати на глибину 0,5 м нижче поверхні ґрунту, у будинках із підвалом – на глибину 1 м нижче поверхні ґрунту.

• Заміна вікон та дверей на енергоефективні.

Заміна вікон  –  демонтаж старих вікон та встановленні сучасних металопластикових енергозберігаючих вікон. Профіль вікна рекомендується застосувати із кількістю камер не менше 5-ти та з монтажною глибиною 70 мм, склопакети – двокамерні типу  4і-10-4-10-4і, або із наповненням інертними газами (аргон, криптон). Мінімально допустиме значення опору теплопередачі для І температурної зони повинно бути не менше ніж 0,75 м2·оК/Вт, для ІІ - 0,60 м2·оК/Вт (згідно із ДБН В.2.6-31:2016 «Теплова ізоляція будівель»). У разі, якщо в будівлі вже виконано часткову заміну вікон, та їх опор теплопередачі не відповідає нормативним показникам, можна розглядати можливість заміни склопакетів у вже встановлених металопластикових вікнах на склопакети із кращими показниками термічного опору.

При заміні вікон для забезпечення роботи існуючої системи самоплинної витяжної вентиляції в них необхідно обов’язково передбачити режим мікропровітрювання. 

Заміна дверей –  заміна старих дерев’яних або металевих дверей та встановлення сучасних металопластикових з опором теплопередачі не менш ніж 0,6 м2·оК/Вт для І температурної зони, та 0,5 м2·оК/Вт для ІІ температурної зони (згідно з ДБН В.2.6-31:2016 «Теплова ізоляція будівель»). Також, можна розглядати утеплення існуючих дверних полотен без їх заміни у разі якщо вони мають добрий стан та є можливість та доцільність проведення таких робіт.

На вхідіні групи дверей рекомендується встановлення дотягувачів (пристрої для автоматичного закривання дверей). Встановлення дотягувачів сприяє підтриманню температурного режиму (зменшення інфільтрації через вхідні групи дверей) в приміщеннях і економії енергії, захищає людей від зовнішнього шуму. При налаштуванні швидкості зачинення дотягувачі знижують ударні навантаження на конструкцію вхідної групи дверей і продовжують термін їх експлуатації. 

Ще одним із ефективних заходів щодо модернізації вхідних груп дверей з метою зменшення тепловтрат  є  улаштування тамбуру: другого ряду дверей в зоні вхідної секції, що призводить до утворення буферної зони між зовнішніми та внутрішніми дверима. В цій зоні затримується холодне повітря, що надходить в середину будинку, та тепле повітря, що виходить із будинку.

При експлуатації встановлених вікон та дверей необхідно періодично виконувати регулювання фурнітури та очищення від бруду ущільнювачів. Слід зазначити, що в Україні діє Національний стандарт України ДСТУ Б В.2.6-15: 2011 «Блоки віконні та дверні полівінілхлоридні. Загальні технічні умови», в якому написані вимоги до металопластикових вікон та дверей в частині енергозбереження.

• Реконструкція системи опалення із встановленням терморегуляторів

В рамках цього заходу проводиться заміна розподільчих трубопроводів системи опалення, заміна опалювальних приладів з використанням терморегуляторів на кожному з них і обов’язкове використання елементів автоматичного гідравлічного балансування системи. Балансування краще виконувати автоматичними регуляторами перепаду тиску, або використовуються терморегулятори з вбудованою функцією гідравлічного балансування.

• Гідравлічне балансування системи опалення шляхом встановлення автоматичних балансувальних клапанів або ручних балансувальних вентилів із попереднім налаштуванням

Зазвичай балансування системи опалення виконується шляхом встановлення балансувальних клапанів/вентилів на стояках системи опалення. У разі впровадження цього заходу споживання теплової енергії розподіляється рівномірно по всій будівлі. Захід не дає прямої економії, але дозволяє шляхом рівномірного розподілу теплоносія по системі опалення будівлі запобігти таким негативним явищам, як недогрів або перегрів окремих приміщень або цілих поверхів в будівлі.

Гідравлічне балансування системи опалення може бути виконано, як під час реконструкції системи опалення, так і як окремий захід. Балансування краще виконувати автоматичними балансувальними клапанами, хоча їх вартість значно вища від ручних. Також, є можливість використання терморегуляторів на приладах опалення із вбудованою функцією гідравлічного балансування.

Якщо впровадження заходу здійснюється не в рамках реконструкції системи опалення, а як окремий захід, рекомендовано попередньо провести  гідродинамічну або гідрохімічну промивку діючої системи опалення. Проведення промивки  системи опалення та встановлених опалювальних приладів дозволяє покращити їх тепловіддачу видаливши відкладення та шлам, що накопилися в системи за роки її експлуатації. Гідродинамічна та гідрохімічна промивка здійснюється шляхом підключення до системи опалення спеціального обладнання, яке водою під високим тиском проводить очищення системи. У разі проведення гідрохімічної промивки додаються відповідні хімічні реагенти після визначення характеру наявних у системі опаленні відкладень.

• Встановлення автоматизованого вузла регулювання (індивідуального теплового пункту). 

В рамках цього заходу на вводах в будівлю проводиться оснащення теплових вузлів модулями підготовки теплоносія, які забезпечують автоматичне обмеження його витрати, автоматичний контроль та управління регулятором теплового потоку та циркуляційними насосами у їх складі, згідно з зовнішньою температурою та графіком роботи будівлі. Дозування теплоносія проводиться клапаном з електроприводом. Можливість змінити (понизити) температуру теплоносія дозволяє вузол підмішування зворотної води системи опалення. Для здійснення підмішування, постійної циркуляції теплоносія та подолання гідравлічного опору системи опалення використовуються циркуляційні насоси. Система керування автоматично корегує температуру в системі опалення за температурним графіком керуючись показниками давачів температури.

Якщо впровадження заходу здійснюється не в рамках реконструкції системи опалення, а як окремий захід, рекомендовано попередньо провести  гідродінамічну або гідрохімічну промивку діючої системи опалення.

• Встановлення автоматизованого вузла подачі гарячого водопостачання

Захід передбачає встановлення модуля гарячого водопостачання з автоматичним регулятором теплового потоку на основі теплообмінника. Автоматика керування гарантує сталу температуру гарячої води у всьому діапазоні її споживання. Підтримання контуру циркуляції насосами забезпечує рівну температуру на всіх приладів водоспоживання у внутрішній мережі.

• Улаштування системи вентиляції із встановленням локальних/централізованих рекуператорів

Організація ефективної роботи вентиляційних систем є важливим чинником для дотримання санітарно-гігієнічних умов перебування людей у приміщеннях будівель. Припливно-витяжна система вентиляції безперервно замінює повітря на свіже у вентильованих кімнатах протягом всього року або за необхідним графіком за рахунок улаштованої системи автоматичного контролю. Для забезпечення належного рівня повітрообміну та підігріву припливного повітря улаштовуються системи вентиляції з використанням рекупераційних установок. Установки дозволяють ефективно використовувати енергетичний потенціал витяжного відпрацьованого повітря, який застосовується для попереднього підігріву свіжого припливного повітря.

Системи вентиляція на основі локальних рекуператорів – це децентралізовані, енергозберігаючі припливно – витяжні установки, які не вимагають монтажу мережі повітроводів. Під час роботи теплообмінника вентиляційної установки можливим є утворення конденсату, який зазвичай збирається у спеціальному піддоні. Також, локальні рекуператори комплектуються вбудованими системами захисту від обмерзання та обладнуються панелями та пультом дистанційного керування  за допомогою чого здійснюється керування режимом роботи установки.

Вентиляційні системи на основі централізованих рекуператорів являють собою модульні вентиляційні агрегати, що забезпечують фільтрацію, подачу свіжого повітря в приміщення і видалення забрудненого. Для забезпечення їх роботи необхідно улаштування або відновлення вже встановленої мережі повітропроводів. Як і у локальних систем рекуперації, взимку на централізованих рекуператорах  на теплообміннику у витяжному потоці можливе утворення конденсату, який збирають і відводять за допомогою похилої ванни з нержавіючої сталі з гідравлічним затвором. Щоб у потік витяжного повітря не потрапляли краплі конденсату при високій швидкості потоку, за теплообмінником ставлять краплевловлювач.

• Утеплення магістральних трубопроводів та фасонних елементів системи опалення та гарячого водопостачання

Дуже часто ізоляція магістральних трубопроводів та фасонних елементів (запірної арматури)  системи опалення та гарячого водопостачання в неопалювальних приміщеннях відсутня або знаходиться в неналежному стані. Така ситуація призводить до значних втрат тепла та зниження температури теплоносія. Використання спеціальних ізолюючих матеріалів на поверхні трубопроводів та фасонних елементів дозволяє зменшити теплові втрати через їх поверхні, а також захистити їх від впливу зовнішніх небажаних факторів.

Щоб уникнути містків холоду при такому утепленні, потрібно закрити теплоізоляційними матеріалами арматуру, фланцеві з’єднання трубопроводів опалення та інші фасонні елементи.

У якості теплоізолюючих матеріалів використовують спінений каучук, поліетилен, пінополістирол або вироби з базальтового волокна. Утеплювальні матеріали за своїм зовнішнім виглядом і призначенням поділяються на: рулонні, листові або штучні, кожухові (часто застосовуються для утеплення фасонних елементів), заливальні. Часто такі утеплювачі вкритих шаром алюмінієвої фольги або армованої сітки для додаткового їх захисту.

Товщину шару теплоізоляції трубопроводів системи опалення, внутрішнього теплопостачання та гарячого водопостачання слід приймати не менше від мінімального значення згідно з таблицею Б.1, додатку Б, ДБН В.2.5-67:2013 «Опалення, вентиляція та кондиціонування».

• Встановлення гелеоколекторів для підігріву води

Основним завданням геліосистеми є забезпечення будівель гарячою водою від сонячної енергії, що істотно скорочує споживання газу, теплової енергії або електроенергії. Сонячний колектор поглинає енергію сонячного випромінювання і перетворює її в теплову енергію. Зібрана теплова енергія з геліоколектора за допомогою циркулюючого в контурі теплоносія (спеціальна незамерзаюча рідина) віддається холодній воді в баку-акумуляторі через вбудований теплообмінник. Нагріта вода за рахунок природної конвекції піднімається у верхню частину бака, звідки постачається для використання (санвузол, душова, ванна кімната тощо). Геліосистема обладнана автоматикою, яка забезпечує заданий температурний режим роботи.

• Заміна або модернізація газових котлів

Даний захід передбачає заміну або модернізацію застарілого котла з обов’язковим забезпеченням автоматичного регулювання температури теплоносія.

•  Модернізація системи освітлення

Встановлення енергоефективної системи освітлення (наприклад на основі світлодіодних світильників) дозволить при нормованій комфортній освітленості споживати в декілька разів менше електроенергії. Економічний ефект забезпечується за рахунок зниження витрат на оплату електроенергії, що споживається існуючою системою освітлення. Додатковим ефектом є покращення якості освітлення. В рамках модернізації системи освітлення необхідно також перебачити визначення стану наявної електричної мережі системи освітлення та, у разі потреби провести її заміну або реконструкції. При проведені модернізації системи освітлення слід врахувати вимоги ДБН В.2.5-28:2018 «Природне і штучне освітлення».

• Встановлення приладів обліку енергетичних ресурсів.

Встановлення приладів обліку енергетичних ресурсів по своїй суті не є заходом з енергозбереження, але наявність приладів обліку надає можливість запровадити систему енергомоніторингу споживання паливно-енергетичних ресурсів у будівлях з метою забезпечення подальшого прийняття енергоефективних рішень щодо зменшення споживання енергії.

Зміна поведінки користувачів

Важливим фактором зменшення обсягу енергоспоживання в будівлі та забезпечення подальшого раціонального та ощадливого  використання енергетичних ресурсів після впровадження заходів з енергоефективності є також зміна поведінки користувачів.

Забезпечення подальшої експлуатації будівлі

Після завершення реалізації проектів з реновації будівель особливу увагу треба звернути на забезпечення подальшої їх експлуатації для того, щоб уникати крупних та дорогих ремонтів та утримувати будівлю, обладнання та устаткування в належному стані.

Складові успіху реалізації проєктів с термомодернізації будівель

Серед важливих складових успіху реалізації проектів з реновації будівель можна розглядати наступні:

1. Наявність відповідного рішення, яке є відображенням готовності до змін, наприклад, співвласників багатоквартирного житлового будинку щодо модернізації власного будинку. Таке рішення формує основу для виділення та пошуку необхідних ресурсів: фінансових, людських і т. д.
2. Наявність проектної ідеї (дорожньої карти), що чітко відображає основну концепцію проекту, необхідні ресурси для його реалізації  та зацікавлені сторони, попередню оцінку можливих результатів від реалізації проекту.
3. Якісно проведений енергоаудит  або розроблене техніко – економічне обґрунтування, що містять реалістичні розрахунки та запропоновані до реалізації заходи із інформацією щодо їх очікуваної вартості, економії та термінів окупності.
4. При розробці проектно - кошторисної документації  важливим моментом є її відповідність ДБН та ДСТУ, а також прийняття  ефективних проектних рішень та відповідний рівень деталізації проекту.
5. На етапі підготовки тендерних процедур необхідно забезпечити належний рівень деталізації тендерної документації, особливої її технічної частини.
6. Матеріали та вироби, що використовують при будівництві або улаштуванні обладнання та устаткування повинні відповідати проектним рішенням, діючим ДБН та ДСТУ.7.    Фаховий рівень підрядника відіграє вирішальну роль у якості виконання будівельно – монтажних робіт, необхідне знання підрядником технологічних карт щодо виконуваних робіт, ДБН та ДСТУ. 
7. Необхідно забезпечити дієвий авторський та технічний нагляд для якісного виконання робіт, адже деякі проблеми чи упущення можна буде побачити не одразу, а лише через певний час експлуатації будівлі, інженерної системи, обладнання чи устаткування.
8. Забезпечення подальшої експлуатації будівель, обладнання та устаткування.