Reforms

 

Реформа енергоефективності є однією з пріоритетних реформ України, яка була, зокрема, передбачена Коаліційною угодою ще у 2014 році. Крім того, Україна взяла на себе зобов’язання щодо її виконання у відповідності до Директив ЄС, вступивши до Енергетичного Співтовариства та підписавши Угоду про Асоціацію з ЄС.

Підвищення енергоефективності є необхідним елементом для зростання енергонезалежності країни та скорочення енергоємності економіки. Наразі, показник енергоємності ВВП за паритетом купівельної спроможності в України втричі вище ніж у більшості країн Європи.

За останні три роки був досягнутий значений прогрес у впровадженні реформи (особливо в секторі житлових будинків): прийнято важливі закони, підзаконні акти, на завершальній стадії процес запуску Фонду енергоефективності, тощо. Однак, більшість роботи з імплементації ще попереду.

Реформа енергоефективності активно підтримується міжнародним співтовариством, зокрема Європейською Комісією, Світовим банком, Урядом Німеччини та іншими партнерами, які надають як технічну допомогу, так і співфінансують впровадження конкретних енергоефективних проектів.

Реформа енергоефективності включає три основні елементи: нормативно-правове регулювання, інституції та інструменти.

Нормативно правові акти, які діють у країні та, які можна умовно поділити на два типи:

  • такі що встановлюють цілі або загальні принципи. Як правило це, Закон України (наприклад, ЗУ “Про енергетичну ефективність будівель”), або акти Уряду, які окреслюють рамки подальшого розвитку (наприклад, «Енергетична стратегія України на період до 2035 року»);
  • такі що встановлюють конкретні методи, правила та процедури. Як правило це підзаконні акти та нормативні акти нижчого порядку (наприклад, Постанова КМУ №1099 «щодо порядку обрання та звільнення членів наглядової ради Фонду Енергоефективності).

Інституції – учасники економічних відносин та органи влади що їх регулюють

  • Центральні органи влади – міністерства, державні агентства та служби, тощо;
  • Органи місцевого самоврядування;
  • Донорські, міжнародні фінансові організації, агентства з розвитку, тощо;
  • Банки та інші фінансові установи;
  • Підприємства малого, середнього та великого бізнесу;

Власники активів (наприклад, домогосподарства або ОСББ).

Інструменти – механізми, які можуть бути запроваджені на виконання нормативно-правових актів або на покращення відповідного середовища, навіть без наявності чітких регуляторних рамок:

  • Державні та донорські програми фінансової та технічної підтримки;

 

  • Податки, штрафи та пені що стимулюють відповідну поведінку;
  • Комунікаційні, освітні та тренінгові кампанії;.
0

Автор публикации

не в сети 4 месяца

Moderator

Аватар 1
Комментарии: 0Публикации: 183Регистрация: 22-03-2019